Миколаївська міська територіальна громада

Краматорський район Донецька область

Голокост – дзвони страшної пам’яті

Дата: 26.01.2021 15:43
Кількість переглядів: 515

Щороку 27 січня ми разом з усією світовою спільнотою вшановуємо пам'ять жертв Голокосту – мільйонів жінок, чоловіків і дітей, котрі загинули від рук нацистів у роки Другої світової війни. Масштаби цієї страшної трагедії шокують: на українських землях жертвами Голокосту стали сотні тисяч представників єврейського народу та інших національностей, а в найбільшому нацистському таборі смерті Аушвіц поблизу польського міста Освенцим мученицькою смертю загинуло близько 1,4 мільйона людей.

Голокост з давньогрецької перекладається як "всеспалення" й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років, внаслідок якого загинуло близько 6 мільйонів осіб. Жертвами Голокосту були також інші етнічні та соціальні спільноти, яких нацисти переслідували і знищували - цигани,  масони, безнадійно хворі тощо.

Саме 27 січня 76 років тому назад армія Радянського Союзу звільнила в’язнів найбільшого фашистського концтабору Аушвіц-Біркенау в Освенцімі (Польща). За різними оцінками, у таборі смерті загинуло від 1,5 до 2,2 млн невільників. Загальна ж кількість страчених упродовж Голокосту значно більша. Офіційно визнано, що нацисти вбили від 5,5 до 6,1 млн. євреїв, ромів, представників інших груп і меншин, інвалідів, політичних супротивників (у т.ч. від 2,2 до 2,5 млн. на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні).

Аби вшанувати та зберегти пам’ять про цю страшну трагедію, про всіх невинно розстріляних, страчених у газових камерах, виснажених голодом і примусовою працею, Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, в якій йдеться: «Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість». Саме цей документ оголосив 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту.

В Україні на державному рівні Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту щорічно відзначають з 2012 року відповідно до постанови Верховної ради України від 5 липня 2011 року № 3560-VI «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру». Тому що під час Другої світової війни фашисти використовували це урочище в Києві як місце масових розстрілів.

Пам'ять про невинно убієнних за національними, етнічними, релігійними, культурними ознаками має бути попередженням для людства про небезпеку, що таять в собі тоталітарні ідеології, зверхність, ненависть, ксенофобія та расизм.

Схиляємо голови у скорботі за навіки полеглими у безіменних могилах і печах крематоріїв. Зробимо все можливе, щоб найбільші суспільну цінності – свобода, гуманізм, мир та злагода – завжди панували на нашій землі.

Інформаційні довідки

1. У ніч 10 листопада 1938 року, знана в історії як Кришталева ніч, після якої в Німеччині та Австрії було зруйновано тисячі єврейських підприємств та синагог, почалося тотальне єврейське переслідування.

Після Кришталевої ночі, як мінімум 91 єврей загинув, а десятки тисяч були взяті полон, щоб пізніше відправитися в концентраційні табори. Ця подія стала початком одного з найстрашніших геноцидів у світовій історії - Голокосту.

У відповідь на дії нацистів британські євреї подали екстрену апеляцію прем'єр-міністру Невіллу Чемберлену з проханням про дозвіл тимчасового ввезення в країну єврейських дітей без батьків та інших супроводжуючих.

Законопроект був прийнятий в терміновому порядку. Протягом кількох днів у Німеччину й Австрію були направлені представники британського співтовариства, щоб організувати безпечний переїзд для дітей-євреїв, які зазнали ризику переслідування. У ЗМІ рятувальну операцію охрестили "Кіндертранспорт".

Через три тижні після Кришталевої ночі перша група з 196 єврейських дітей, в основному із спалених притулків Берліна, прибула до Великобританії. А протягом 9 місяців, до початку Другої Світової війни у вересні 1939 року, в Сполучене Королівство було переправлено майже 10 тисяч дітей від 3 до 17 років, які залишилися без батьків або опікунів, з Німеччини, Австрії, Польщі та Чехословаччини.

2. 20 січня 1942 року у Ванзеє, передмісті Берліну, під головуванням генерала СС Райнхарда Гайнріха пройшла одноденна конференція керівників Нацистської партії, на якій німецькі політики виклали своє бачення "остаточного вирішення" єврейського питання.

Вперше термін "остаточне вирішення" по відношенню до євреїв майбутній фюрер Німеччини, Адольф Гітлер, використав в 1919 році в листі командуванню німецької армії, в якому він написав, що євреї, яких він вважав "расово неповноцінним", повинні бути обмежені в правах і закликав до розробки спеціального закону про інородців.

Після приходу нацистів до влади їх політика була спрямована на масову примусову еміграцію євреїв з підконтрольних їм країн. До кінця 1938 року Австрію залишило 45 тисяч євреїв, Німеччину - 145 тисяч і ще 17 тисяч німецьких євреїв з польськими паспортами були заарештовані і насильно депортовані у Польщу.

21 вересня 1939 в Берліні під керівництвом Рейнхарда Гейдріха відбулася нарада за темою "Єврейське питання на окупованих територіях" - було вирішено всіх євреїв і циган з Райху перевезти до Польщі, де зосередити у великих містах поблизу залізниці.

Підсумкове рішення про детальну програму масового знищення було прийнято 20 січня 1942 року на конференції в Ванзеє: всі 15 вищих чинів Райху висловили підтримку плану вислання євреїв на схід і розміщення у концтаборах.

Виконання рішення конференції було покладено на шефа СС Гайнріха Гіммлера, котрий висловився за те, що "єврейське питання" є першочерговою задачею і вирішувати його необхідно не гаючи часу. З цього моменту геноцид, відомий зараз як Голокост, став одною із складових частин політичного курсу нацистів.

Всього за роки Другої світової війни нацисти знищили більше 6 мільйонів євреїв.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора