Типи психологічної травми
🔴 Є питання, яке я часто ставлю на супервізіях: «З якою травмою ми тут стикаємось?»
І дуже часто я відчуваю розгубленість і завмирання у фахівців. А в очах – запитання у відповідь: «А справді, з якою?» або «А що тут травма?». А справді, що б ви хотіли побачити? Людина пережила насильство. Це факт. І він говорить нам про те, що є травма. І ми маємо з цим працювати. Можна, здавалося б, видихнути, але це не все. Травма травмі – різниця. Якщо зупинитись і подивитись глибше – виявляється, що за одним запитом може стояти кілька різних типів травми, а інколи – ще й одночасно. І от тут, якщо ми не ідентифікуємо і не розрізняємо їх – ми ризикуємо працювати не з тим, що насправді болить.
📌 Тому сьогодні поговоримо про типологію травм, з якими ви можете стикатися у своїй практиці. Але розглянемо її не як академічну класифікацію, а як практичний інструмент для розуміння того, що відбувається з людиною, яка до нас прийшла.
1️⃣ Почнемо з джерел – дитина зростає в сім’ї, де є насильство. І ось вона – її величність травма розвитку. Формується в дитинстві – коли насильство або знехтування відбуваються в той момент, коли дитина ще тільки вчиться розуміти себе і світ. Якщо дорослий, який мав бути безпечним – бив, принижував, ігнорував або використовував, дитина в такій ситуації не формує базову довіру ні до кого. Ні до світу, ні до людей, ні до себе. А наслідки ви бачите перед собою вже у дорослому віці. У постраждалих це проявляється як стійкі труднощі з межами, патерни токсичних стосунків, нездатність розпізнати небезпеку або, навпаки – хронічна тривога там, де небезпеки немає. У контексті ҐЗН і ДН людина з травмою розвитку часто потрапляє в насильницькі стосунки не «випадково». Вона просто не має іншої моделі. Насильство – це те, що вона знає як «близькість». Ну як, упізнали своїх клієнток і клієнтів у цьому портреті? Сподіваюсь, це пояснення відповіло на запитання типу – «чому вона знову обрала кривдника?»
2️⃣ Травма прив’язаності
Ще одна травма з дитинства, яка близька до травми розвитку, але ця «особа з особливим акцентом» – вона виникає у стосунках із первинним дорослим. Дуже підступна. Бо виникає, коли той, хто мав любити і захищати – завдавав болю. Це створює глибокий внутрішній конфлікт: «я хочу близькості – і я боюся близькості». Саме ця травма пояснює, чому постраждала особа повертається до кривдника. Не тому, що «мазохістка» або «не хоче йти». А тому, що прив’язаність і небезпека в її досвіді – одне й те саме. Піти від кривдника – означає залишитися без єдиної відомої форми близькості.
3️⃣ Травма відторгнення
Трохи поговоримо про негативні автоматичні думки про себе. Це момент безсилля багатьох із нас, коли ми чуємо: «Я сама винна, я сама заслужила». Саме за це відповідає травма відторгнення. Вона формується, коли людина систематично отримує повідомлення – явне або приховане – «ти не потрібна», «ти заважаєш», «тебе не існує». У контексті ДН це може бути емоційне ігнорування, зневага, висміювання, публічне приниження. Наслідок – глибоке відчуття власної нецінності. «Я не заслуговую на допомогу». «Навіщо я взагалі прийшла?» «Він правий – зі мною щось не так». Це один із найважчих типів травми в роботі – бо людина часто навіть не ідентифікує це як насильство. Синців немає. Але особистість зруйнована.
4️⃣ Комплексна травма
Виникає внаслідок тривалого, повторюваного насильства – місяці, роки, іноді все свідоме життя. Це не один страшний епізод. Це система. І саме тривалість і повторюваність змінюють усе – особистість, ідентичність, здатність регулювати емоції, образ себе і світу. Людина з комплексною травмою часто не виглядає як «постраждала». Вона функціонує. Ходить на роботу. Виховує дітей. Але всередині – хаос, якому вона вже давно не дивується, бо він став нормою. Комплексний ПТСР – діагноз, який найточніше описує цей стан. І він потребує іншого підходу, ніж класичний ПТСР.
🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA. #колонка_психолога
⬇️ПРОДОВЖЕННЯ ⬇️