Жінки,які вчаться жити далі

Втрата не стається в один момент. Вона розгортається поступово.
Спочатку це новина, у яку складно повірити. Потім очікування. Потім усвідомлення, яке приходить не одразу. І лише з часом — життя, яке потрібно вчитися проживати далі.
Жінки, які втрачають на війні своїх близьких, залишаються з тим, що неможливо пояснити словами. З незавершеними розмовами, спільними планами, які так і не стали реальністю, і тишею, до якої неможливо звикнути.
Одна з історій — про жінку, яка втратила свого чоловіка.
Вони прожили разом десять років. Планували майбутнє, відкладали життя «на потім». Коли почалася повномасштабна війна, вона підтримала його рішення піти служити. Він уже мав цей досвід раніше і сприймав його як обов’язок.
Цього разу він не повернувся.
Вона згадує, що довго не могла отримати його тіло. І поки його не було, не було і повного усвідомлення втрати. Ніби щось залишалося невизначеним.
Перші місяці вона описує як стан виживання. Без сну, без апетиту, з відчуттям, що навіть сміх — це зрада. З часом з’явився інший спосіб триматися — маленькими кроками повертатися до життя.
Вона говорить про важливість підтримки. Про те, що без допомоги не змогла б впоратися. І про те, що зараз намагається жити так, щоб він міг нею пишатися.
Вона допомагає військовим, донатить, підтримує інших. Каже, що це її спосіб залишатися поруч.
А ще вона почала вирощувати троянди. Бо він їх любив. І тепер ці квіти для неї — спосіб пам’ятати і продовжувати цей зв’язок.
Таких історій багато. І в кожній з них є жінки, які вчаться жити після втрати.
Говорити про них означає визнавати не лише біль, а й силу жити далі. Навіть тоді, коли частина життя назавжди залишається у минулому.
Публікацію створено ГО «Ла Страда-Україна» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Ла Страда-Україна» та не обов’язково відображає позицію урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.