Донеччини вишивана
#Донеччина_Вишивана
Миколаївська громада
За церковними записами і за переказами миколаївських старожилів із покоління в покоління розповідається, що на березі річечки, яка знаходиться приблизно за 15-16 км від Слов'янська, прибули звідкись дві сім'ї братів Грунських. Вони і стали першими поселенцями цих місць. Зараз у Миколаївці проживає понад 50 сімей Грунських.
Річка, що впадає в Донець, особливо в повінь навесні й восени від танення снігів і рясних дощів розливалася, ставала бурхливою. Витікаючи з ярів і горбів, що складаються з червоної глини, пінячись, червоними хвилями, галасливо гарчачи, як роз'ярений бик. Ось ці ознаки бурхливої річки з червоною водою і стали її назвою - Червоний Бик. І поселення отримало таке найменування.
Одного разу один поселенець сказав, що у нього в скарбі є якась ікона. Пішли ходоки в цей монастир на святих горах на березі Сіверського Дінця і дізналися: на цій іконі був зображений святий Миколай - угодник. Повернувшись додому, селяни вирішили за порадою церковників і ченців побудувати каплицю. Попи освятили її, поставили туди ікону Миколи - угодника. Через деякий час поселення Червоний Бик було перейменовано на Миколаївку, на ім'я каплиці Миколи - угодника.
Навколо Миколаївки були чудові кольорові глини. 1900 року на базі кольорової глини між Миколаївкою і Рай-Олександрівкою слов'янський заводчик Ессен побудував порцеляновий завод, де працювало багато миколаївців. У 1910 році в Миколаївці було створено гончарну школу, в якій 4 майстри навчали близько 70 учнів.
В післявоєнний час країні потрібні були хліб, молоко, електрична енергія і потужні парові турбіни. Тому частину колгоспних земель було відведено під будівництво Слов'янської ДРЕС.
26 вересня 1954 року розпочав роботу перший блок електростанції, потужністю 100 000 кВт. Швидко зростали енергетичні потужності. За три роки піднявся вгору сімдесятиметровий головний корпус, а поруч із ним споруджено димову трубу заввишки 250 метрів.
Після добровільного об'єднання територільних громад, до складу увійшли Рай-Олександрівський та Малиніський округи у 2016 році. Пискунівка - це село у складі громади, відоме своїми прекрасними керамічними виробами, виробленими знатними майстрами. Розташоване село в одному із самих живописних куточків, воно декілька століть жило своїм життям, зберігаючи побут, культуру, традиції пращурів, збільшуючи та розвиває навики, отримані від багатьох гончарів, які мешкали на цій території. Достаток та радість творчої праці давало мешканцям села гончарство. «Ми жили з глечика»,- говорили пискунівці, згадуючи минуле. Не було у них орної землі, але у них були глина.
У старостинських округах громади найбільш поширені чорноземні ґрунти, для утворення яких склалися найбільш сприятливі природні умови. Тому, фермерське господарство надзвичайно розвинене у громаді, чорноземні ґрунти дають найбільший врожай для багатьох сільськогосподарських культур. Це давало можливість вирощувати різні овочеві культури, а також пшеницю, соняшник, жито, овес для потреб населення. Про їх родючість колись казали: «Земля така добра, що посадиш оглоблю, а виросте тарантас».
У 2020 році до складу Миколаївської міської територіальної громади увійшов Райгородоцький старостат, який розташований поблизу річки Казенний Торець і Сіверський Донець. Тут, під Райгородком, з кінця ХІХ – початку ХХ століть розробляється відкритим способом одне з найкрупніших родовищ писальної крейди дуже високої чистоти, формуючи навколо себе білосніжні насипи і практично позаземний пейзаж, крейдяний кар'єр з насипами-териконами висотою понад 150 метрів.У будь-яку погоду, в будь-який час доби Райгородський крейдяний кар’єр виглядає приголомшливо. Білі колії доріг на схилах. Білі тераси, що поросли низенькими рідкими деревцями. Біла земля, що просвічує крізь траву. Білі вершини териконів, рівні білі схили. Особливо психоделічні картини можна застати тут на світанку, коли сонце, здіймаючись над обрієм у ранковому серпанку, фарбує крейду у рожеві відтінки, а туман стікає невагомими хвилями по схилах, створюючи фантастичні фігури.
Ось таку історію вишила чудова майстриня нашої громади -
Молчанова Алла Миколаївна!
Дана вишивка стане однією із сторінок книги «Донеччина вишивана», концепцію створення якої започаткувало Управління культури та туризму облдержадмінстрації.
Акція «Донеччина вишивана» має на меті створити спільну вишивану книгу, яка складатиметься зі сторінок, на яких кожна громада, райдержадміністрація зобразить свої традиції, ремесла, історичні символи або унікальні елементи. Ця книга стане не лише культурним об'єктом, а й засобом для згуртування громад, підвищення інтересу до народних традицій та ремесел.
Кожна сторінка символізує певну громаду області, яка має змогу через мистецтво вишивки відобразити свої особливості. Усі ці сторінки об’єднуються в єдину книгу, що демонструє культурне розмаїття регіону.
