Миколаївська міська територіальна громада

Краматорський район Донецька область

Історична довідка

Місто Миколаївка

 

Місто Миколаївка є центром Миколаївської міської територіальної громади. Населення міста складає 14 868 чоловік. Миколаївка набула статус міста в 2003 році (постанова Верховної Ради України № 1246-IV від 18.11.2003 року).
На території міста  на правому березі р. Сіверський Донець, за 15 км від м. Слов'янськ та за 1,5 км від м. Миколаївка, розташована  СО ПАТ «Донбасенерго» Слов’янська ТЕС. Проектна встановлена електрична потужність станції 2100 МВт., в експлуатації 9 енергоблоків, станція працює в режимі маневрування.
Історія заснування міста
Миколаївка заснована в першій половині XVIII столітті в 1730 році. Була володінням обозного Ізюмського полку Данила Бистрицького.
За церковним записам і за переказами, на береги річки, що знаходиться приблизно за 15 – 16 км від Слов'янська, прибули дві сім'ї братів Грунський, які й стали першими поселенцями цих місць. Річка, що впадає в Сіверський Донець, була дуже бурхливою і, витікаючи з ярів і горбів, що складаються з червоної глини, розмивала дернисті береги. Це дало назву Червоний Бик річці та поселенню.Селище Червоний Бик перетворилося на слободу, потім в село і до кінця XVIII століття тут налічувалося:дворів – 397,мешканців – 2000 чол.
За легендою, у одного з поселенців знайшлася ікона, на якій був зображений святий Миколай-угодник. В селищі була побудована каплиця, куди поставили ікону Миколи-угодника. Через деякий час поселення Червоний Бик було перейменовано в Миколаївку, на ім'я каплиці Миколи-угодника.
Каплиця з іконою Миколи-чудотворця, за переказами, була перенесена в знову побудовану в 1748 році церкву. Церква неодноразово перебудовувалася, освячувалася церковнослужителями і селище ставало повноправною слободою, церковним приходом.
В 1900 році на базі кольорової глини між Миколаївкою і Рай-Олександрівкою слов'янський заводчик Ессен побудував порцеляновий завод, де працювало багато миколаївців.
У 1903 році Петро Семенов-Тян-Шанський писав про Миколаївку :«Вся глина Миколаївського родовища відрізняється високою якістю і нею користуються гончарі не тільки ближнього села, а й багатьох сіл, які знаходяться за 10 верст звідси».
В 1910 році в Миколаївці була створена гончарна школа, у якій 4 майстри навчали близько 70 учнів.
З жовтня 1941 року по червень 1942 року по річці Донець проходив фронт. Майже все село було спалене німцями при відступі. З 940 будинків Миколаївки залишилося 72 будинки. 12 вересня 1943 року було звільнено село Варварівку Слов’янського району, де знаходилися жителі Миколаївки.

Наприкінці 1951 р. на березі річки Сіверський Донець розпочалося будівництво великої теплової електростанції. У вересні 1954 р. Слов'янська ДРЕС розпочала виробництво електроенергії. Разом з електростанцією поруч з селом Миколаївка розпочалось будівництво нового селища.
Рішенням виконавчого комітету обласної ради від 14 вересня 1956 р. село Миколаївку Слов'янського району разом із новим селищем Слов'янської державної районної електростанції віднесли до категорії селищ міського типу, залишивши за ним найменування Миколаївка. Рішенням виконавчого комітету обласної ради від 8 липня 1970 р. село Біляївку Миколаївської селищної ради включили в межі Миколаївки.


Селище Райгородок

Райгородок — селище міського типу Слов'янського району Донецької області, розташоване поблизу річки Казенний Торець і Сіверський Донець. Населення 3 902 мешканців. На півночі селища розташований крейдяний кар'єр з насипами-териконами висотою понад 150 метрів.
Сучасний Райгородок – це селище міського типу. До 2020 року було центром  Райгородоцької селищної ради, населення якої складало понад 5100 чолові. 50 % жителів мають вищу або середньо-спеціальну освіту, середній вік мешканців становить 40-45 років. До 2020 року Райгородоцькій селищній раді були підпорядковані такі населені пункти, як селища Райгородок та Донецьке, села Карпівка та Селезнівка. На території ради налічується близько 2505 дворів, відстань її до автомагістралі 6 км, до залізничної станції 9 км., до районного центру 15 км.
На території Райгородка знаходиться унікальне місце історико-культурної спадщини – Козача Пристань. На теперішній час на місці розташування церкви в колишньому козацькому містечку встановлено хрест, як нагадування про перші охоронні козацькі поселення на території Донеччини. За минулі часи ці місця втратили архітектурні цінності та потребують відновлення для широкого доступу громадян.


Село Карпівка

Карпівка – село,яке  до 2020 року входило до складу Райгородоцької селищної ради, має площу 53,40 гектари, 204 хати, 354 мешканця.  Село не газифіковано, є централізоване водопостачання,  історичних пам’яток не має.
Село Карпівка знаходиться за 1 км від траси Київ — Харків — Довжанський, у р-ні комплексу «Слов'янська БЗС». На території села знаходиться Братська могила загиблим у Другу світову війну та два Пам’ятних знаки збитому екіпажу гелікоптера в 2014 році..
80 % территорії села — це садівницькі товариства та дачні будинки.


Селище Донецьке

Донецьке – селище міського типу, засноване у 1954 році, до 2020 року входило до складу Райгородоцької селищної ради, має площу – 43,20 гектари, 127 домів, 647 мешканців,. Селище міського типу Донецьке лежить на річці Сіверський Донець. В 1955 році почалося будівництво основної водної артерії Донбасу – каналу „Сіверський Донець- Донбас”. Тисячоліттями Сіверський Донець несе свої води в Дон і далі в Азовське море. А треба було покласти канал так, щоб постачати водою всі промислові центри Донбасу.
Для будівництва Райгородоцької греблі був побудований бетонний завод, робітники цього заводу випускали цілодобово високоякісний бетон. Про якість бетону свідчить те, що гребля працює без ремонту по сьогоднішній час.  
Другий Донецький водопровід, будівництво якого почалось у 1951 році. Одночасно з будівництвом виробничих споруд будувалося і селище для майбутніх експлуатаційників. Завдяки ентузіазму людей, таке масштабне будівництво водопроводу було закінчено достроково у червні 1954 року, та питна вода прийшла до міст Донбасу. Таким чином з‘явилося селище Донецьке, 26 серпня 1957 року згідно рішення Сталінського облвиконкому селище Донецьке Райгородоцької селищної ради Слов’янського району було віднесене до категорії робочих селищ.
На території селища є церква. Селище газифіковане, має централізоване водопостачання.
На території селища розташоване Слов’янське регіональне управління Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», яке надає питну воду всій Донецькій області;         


Село Селезнівка

Селезнівка – село, яке до 2020 року входило до складу Райгородоцької селищної ради, має площу 32,10 гектари, 104 хати, 215 мешканця. Водопостачання централізоване, село газифіковане, історичних пам’яток немає.


Село Рай-Олександрівка

Перший запис у церковній книзі про  село Рай-Олександрівка відноситься до 1736 року. Село на той час було маленьким хутірцем Олександрівка. Легенда, яка живе протягом століть, говорить , що одного разу біглий селянин з Білгородської губернії Олександр віддалився від Торської твердині в глиб лісів й оселився на вільних землях на березі невеликої річки. Одружився, завів господарство й заснував хутір, який розростався за рахунок розкорчовування лісу й став називатися хутором Олександрівка. Число жителів швидко поповнювалося за рахунок біглих кріпаків з російських губерній. Поступово виросло село, що одержало назву Берестки. Кріпосного гніту й поміщицької сваволі жителі с. Берестки не зазнавали до 80-х років ХYІІІ століття. Землі були власністю громади доти, доки не були подаровані імператрицею Катериною ІІ своєму фаворитові ясновельможному князеві Потьомкіну.
В 1800 році на кошти заможних селян у центрі села Берестки була побудована церква, освячення якої співпало з днем  прославлення святого Олександра Невського.
До Жовтневої революції в Рай-Олександрівці налічувалося більше 600 дворів, а населення було близько 4000 чоловік. 75% дорослого населення було неписьменним. В 1917 році в селі було дві початкові трирічні школи. У земській школі займалися три класи  по 50-60 учнів. У школі працювало два вчителя.
У церковно-парафіяльній школі займався один клас і працював там один вчитель. Директором шкіл був священик, що викладав Закон Божий.
Рай-Олександрівська сільська рада була заснована у 1917 році згідно Постанови ВУ ЦИКА. У січні 1918 року в Рай-Олександрівці була встановлена Радянська влада. У селі був створений сільський революційний комітет.
Село Рай-Олександрівка з 1921 по 1923 роки було районним центром.
Рай-Олександрівка (до 1800 року Берестки) – село, центр сільської ради. Розташоване в 25 км від районного центру й залізничної станції Слов’янськ.


Село Пискунівка

Пискунівка - це село, відоме своїми прекрасними керамічними виробами, виробленими знатними майстрами. Розташоване село в одному із самих живописних куточків Північного Придінців'я, воно декілька століть жило своїм життям, зберігаючи побут, культуру, традиції пращурів, збільшуючи та розвиває навики, отримані від багатьох гончарів, які мешкали на цій території. Достаток та радість творчої праці давало мешканцям села гончарство. «Ми жили з глечика»,- говорили пискунівці, згадуючи минуле. Не було у них орної землі, але у них були глина.
В 50-ті роки в селі Пискунівка був комбінат, на якому працювали гончарі, які повернулися з фронту, представники деяких знаменитих династій Дукмасів, Ямпольців, Морозів, Тесленко, Котлярових, Заїченко, Липовченко, Колодіїв, Стороженко, Васильченко, Топтунових, Рєзникових, Оначко пам’ятають в селі розписний посуд гончара І.І. Єрьоменко. Колекцію пискунівських гончарів сьогодні можна було побачити в Донецькому обласному краєзнавчому музею.


Село Стародубівка

Стародубівка – одне з сел, що входить до Рай-Олександрівського старостинського округу Миколаївської міської територіальної громади. У народі село часто називають Жабунівкою.  Таке іменування пов'язано з тим, що єдина вулиця міста тягнеться уздовж річки Сіверський Донець і на найближчих до неї дворах можна почути жаб. Живуть в селі 223 мешканця.
Малинівський старостинський округ


Село Малинівка

Малинівка - одне з сел, що входить до складу Малинівського старостинського округу Миколаївської міської територіальної громади.

На території села мешкає 539 чоловік.

Розташоване на одному з струмків річки Біленька права притока р. Казенний Торець.

Селом проходять автошляхи місцевого значення.

На території села знаходиться Малинівський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) "Сонечко" та Малинівський заклад загальної середньої освіти I - III ступенів.


Село Васютинське

Васютинське — одне з сел,що входить до складу Малинівського старостинського округу Миколаївської міської територіальної громади. Розташоване на одному з струмків річки Біленька. В селі мешкає 93 чол..


Село Першомар'ївка

Першома́р'ївка — одне з сел,що входить до складу Малинівського старостинського округу Миколаївської міської територіальної громади. Розташоване на одному з струмків річки Біленька. В селі мешкає 45 чол.


Село Тихонівка

Село Тихонівка входить до складу Малинівського старостинського округу Миколаївської міської територіальної громади. Розташоване на одному з струмків річки Біленька. Чисельність населення 128 чол.


Село Оріхуватка

Оріхуватка — одне з сел,що входить до складу Малинівського старостинського округу Миколаївської міської територіальної громади.. В селі мешкає 172 чол.


Село Никонорівка

Никонорівка — одне з сел,що входить до складу Малинівського старостинського округу Миколаївської міської територіальної громади.
Раніше село називалось Никанорівка. Назва була уточнена у період з 1979 по 1986 рр., хоча у довіднику адм.-тер. поділу Донецької області станом на 1.03.1988 р. було ще вказано під попередньою назвою. Чисельність населення  398 чол.


Село Юрківка

Юрківка — одне з сел,що входить до складу Малинівського старостинського округу Миколаївської міської територіальної громади. В селі мешкає 34 чол.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора