Психологічні техніки оцінки ризику
🔴У роботі з випадками домашнього та ґендерно зумовленого насильства ключове питання – не «що сталося», а чи повториться це знову. Оцінка ризику – це не формальність і не заповнення чек-листа. Це процес клінічного мислення, системного аналізу та етичної відповідальності.
🔸Динамічна оцінка ризику
Ми працюємо не лише з фактом насильства, а з факторами, що його підтримують:
– ескалація частоти або інтенсивності
– загрози вбивством або суїцидом
– доступ до зброї
– контроль і тотальна ревність
– ізоляція постраждалої особи
– втрата роботи, статусу, впливу
– вживання алкоголю / ПАР
– розрив стосунків або намір розлучення (період найвищого ризику)
Важливо пам’ятати: ризик – це процес, а не подія. Він змінюється.
🔸Інтерв’ю з фокусом на безпеку
Оцінка ризику починається з правильно поставлених запитань:
– Чи були випадки задушення?
– Чи є погрози забрати дітей?
– Чи зростає контроль?
– Чи є переслідування після розриву?
– Чи були порушення заборонних приписів?
Особливу увагу приділяємо тілесним реакціям постраждалої особи під час розповіді. Дисоціація, мінімізація, сором – можуть приховувати реальний рівень небезпеки.
🔸Робота з когнітивними викривленнями кривдника
У випадках, коли є контакт із кривдником, важливо оцінювати:
– рівень усвідомлення відповідальності
– здатність до емпатії
– зовнішню атрибуцію провини
– толерантність до фрустрації
– історію насильства в родині походження
Фрази типу «вона мене довела» або «я просто втратив контроль» – це не про каяття. Це про збереження моделі.
🔸Системний контекст
Насильство не існує у вакуумі. Ми враховуємо:
– економічну залежність
– наявність дітей
– воєнний контекст і ПТСР
– соціальну ізоляцію
– підтримку громади
В умовах війни ризики повторення насильства зростають через хронічний стрес, травматизацію, втрату контролю та ідентичності.
🔸План безпеки
Запобігання повторенню – це конкретні кроки:
– розробка індивідуального плану безпеки
– алгоритм дій при ескалації
– кодові слова
– підготовлений пакет документів
– контакти підтримки
– координація з поліцією та соціальними службами
План має бути реалістичним і адаптованим до реальних ресурсів людини.
‼️Важливо пам’ятати: мета оцінки ризику – не переконати постраждалу особу піти. Мета – підвищити її усвідомленість і безпеку.
Ми не приймаємо рішення замість. Ми знижуємо ризики та розширюємо можливості.
📍І ще. Повторення насильства – це не «помилка постраждалої особи». Це результат незміненої системи. Робота фахівця – бачити систему, а не лише симптом.
🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA
#колонка_психолога
