9 березня минає 205-а річниця від дня народження Тараса Шевченка
Шановні мешканці громади!
На початку весняної пори ми вшановуємо Великого Кобзаря, світоча українського народу Тараса Шевченка. 9 березня минає 205-а річниця від його дня народження, а 10 березня – 158-і роковини смерті.
Ці дві дати – світла і трагічна – в уяві кожного українця переплітаються у вінок щемливої синівської любові до нашого духовного батька, котрий все життя поклав на вівтар служіння своєму народові, його захисту й возвеличення.
Кожному народові Бог подарував величну постать, котра була б проявом його душі, його зорею. В українців такою постаттю є Тарас Шевченко – Велетень Духу, український Пророк, Батько, Кобзар… Тарас… Просторо в цьому імені. У ньому наша історія, все наше буття. Шевченко – це Україна.
Шевченко любив Україну, любив до болю, і хотів бачити її вільною землею вільних людей. Він жив і боровся в ім’я тієї України, яка скине кайдани, яка не знатиме неволі.
Вся творчість Тараса Шевченка пронизана гарячою любов’ю до рідного краю. Його думи та полум’яне слово відображали прагнення трудового люду до кращої долі. Великий Кобзар став знаковою особистістю не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. Тому навіть через віки прибуває джерело людської шани та поваги до нього.
Своїм життям, своєю творчістю Тарас Шевченко засвідчив воскресіння нашої нації. Українці відчули, що мають духовну силу, з якою можна і варто йти у майбутнє.
Сповнені любов'ю до рідної землі, прагненням зробити життя українців гідним і достойним з натхненням звучать слова Тараса і сьогодні, коли Україна розбудовуючись, змушена захищати власний дім — незалежну, демократичну, суверенну державу.
Будуймо всією громадою свій дім – у злагоді, мирі та любові, щоб діти наші і внуки отримали у спадок державу, яку заповідав нам Великий Кобзар. Нехай святе Шевченкове ім’я об’єднає нас усіх незалежно від поглядів та переконань задля щасливого майбутнього рідного народу.
З повагою,
Олена Цикунова
