Жорстокість підлітків – що відбувається
Жорстокість підлітків – що відбувається? Частина перша – побиття однолітків та людей похилого віку, чи може це бути наслідками домашнього насильства?
Хто з нас не чув або не бачив відео у соцмережах, на якому діти, здебільшого підлітки, чинять насильство над своїми однолітками або людчми похилого віку. Такий контент виходить за межі наших систем цінностей і часто має ефект «холодного душу». Чому таке відбувається? Пропоную почати вивчати проблему.
Пам’ятайте: поведінка дитини – це лише сигнал про те, що якість потреби в неї не задовільняються. А девіантна та делінквентна поведінка дуже часто є ознакою того, що дитина травмована, або зараз переживає травматичну подію. Чи може домашнє насильство впливати і викликати таку поведінку у дітей? Домашнє насильство є травмою, що повторюється та травмою системи одночасно. Дитина, яка зростає в умовах домашнього насильства ще в цьому віці починає обирати ким вона буде – кривдником чи постраждалою. Тому така поведінка дітей може розглядатись як симптом травми системи.
Чому саме травма системи може спонукати дитину до бійки з наступним розміщення відео з цим в інтернет?
Перше – це нормалізація насильства у системі. Якщо діти не бачать ефективних механізмів мирного вирішення конфліктів, якщо насильство стає частиною їхнього середовища (вдома, у школі, на вулиці, в медіа), вони починають сприймати його як звичний і навіть «правильний» спосіб взаємодії.
Другим чинником стає руйнування довіри до дорослих і інституцій. Діти можуть не звертатися по допомогу до вчителів, соціальних служб чи батьків, бо не вірять, що ті допоможуть або не хочуть бути «стукачами». Це свідчить про кризу довіри до дорослих та системи захисту дітей.
На все це впливає відсутність безпечного середовища. Якщо діти постійно перебувають у стресовому середовищі – чи то через економічні проблеми, чи через домашнє насильство, чи через булінг – вони можуть компенсувати свою фрустрацію агресією.
Як наслідок незадоволені потреби призводять до того що діти, які не мають почуття безпеки, намагаються встановити контроль над іншими через агресію. Діти, які не мають підтримки та уваги, можуть шукати її через екстремальні вчинки. Діти, яких принижували, можуть самі почати принижувати інших, щоб відчути свою силу.
І на все це впливає деформація цінностей через цифрову культуру. Особливо це відстежується в середовищі де жорстокість і насильство стали «контентом» для соцмереж, що показує, наскільки порушені моральні орієнтири. І якщо система не реагує на це належним чином, проблема лише посилюється.
І тут постає питання: що з цим робити на рівні системи?
А почати потрібно з усвідомлення це не просто проблема окремих дітей – це дзеркало того, як працює (чи не працює) система виховання, освіти, безпеки та підтримки в суспільстві. І тоді проблема має вирішуватись системно через:
· посилення системи захисту дітей – служби підтримки, які працюють ефективно, реагування на випадки насильства;
· більше уваги емоційному вихованню дітей – навчати дітей розпізнавати свої емоції, керувати агресією;
· змінювати культуру спілкування – впроваджувати медіаграмотність, розбирати вплив соцмереж, пропагувати ненасильницьке спілкування;
· і головне працювати з сім’ями – підтримувати батьків у вихованні дітей, навчати конструктивним методам комунікації.
Памʼятаємо – ніхто не народжується кривдником, це вплив оточення і соціуму формує таку особистість.
