Сексуальне насильство щодо дитини — це не лише кримінальний злочин
Сексуальне насильство щодо дитини — це не лише кримінальний злочин, а й глибока психотравма, яка порушує психосексуальний розвиток і призводить до наслідків, що залишаються на роки.
Такі порушення формують травму розвитку — розлад природного процесу психічного та емоційного становлення дитини.
📌 Що таке психосексуальний розвиток?
Це процес формування статевої ідентичності, сексуальної орієнтації, здатності до емоційної близькості та усвідомленої сексуальності. Він починається ще на етапі внутрішньоутробного розвитку й триває до повноліття, охоплюючи біологічні, психологічні та соціокультурні чинники. Ключовими теоретиками в цьому напрямку є З. Фройд, Е. Еріксон, Дж. Боулбі.
👶 У нормі діти виявляють вікову сексуальну поведінку — це частина їхнього розвитку, а не ознака девіації. Проте пережите сексуальне насильство викликає ранню сексуалізацію, страх тілесності, викривлені уявлення про стосунки.
⚠️Як змінюється психосексуальний розвиток дитини після насильства?
◾️Раннє дитинство (0-3 роки): травма у цей період може призвести до формування тривожної прив’язаності, викликати глибокий страх близькості та довіри.
◾️Дошкільний вік (3-6 років): дитина починає вивчати межі власного тіла, свою стать та гендер, пережите на цьому етапі розвитку насильство, окрім інших наслідків, створює викривлене уявлення про тілесність, сором і провину за свої дії.
◾️Молодший шкільний вік (7-12 років): цей період включає статево-рольове навчання та соціалізацію, зокрема гендерну. Насильство ускладнює розуміння ролей у стосунках, посилює ізоляцію і знижує самооцінку.
◾️Підлітковий вік (13-18 років): травма блокує розвиток здорового сексуального потягу та здатності формувати довготривалі партнерські стосунки.
⚠️ Поведінка, яка може бути сигналом тривоги
◾️У дітей до 5 років: сексуалізована лексика, нетипові знання про секс, страх або сором тіла, надмірна мастурбація.
◾️У 5–9 років: уникнення дотиків, регресивна поведінка, агресія до однолітків протилежної статі, гіперсексуалізована гра.
◾️У 9–13 років: викривлені уявлення про гендерні ролі, ізоляція, акцент на сексуальному змісті, сексуалізована поведінка щодо інших.
◾️У 13–18 років: уникнення інтимності або нав’язлива сексуальність, деструктивна поведінка, вживання психоактивних речовин, відмова від будь-яких розмов про стосунки.
❗️Особливо насторожуючим є сексуальний інтерес до значно молодших дітей — це не є нормотиповою поведінкою і потребує негайної фахової уваги.
☝️Чому важливе статеве виховання?
Гармонійне статеве виховання з раннього віку — один із ключових факторів профілактики сексуального насильства та формування здорової самооцінки.
Воно передбачає:
✅відкриту комунікацію без сорому;
✅правильні терміни та пояснення щодо тіла й особистих меж;
✅навчання дітей розпізнавати небезпеку;
✅розмови про згоду, повагу та емоції.
📌Що важливо пам’ятати фахівцю:
▪️Наявність сексуалізованої поведінки не завжди є ознакою досвіду насильства, але вона потребує уважного аналізу.
▪️Поведінка дитини завжди має розглядатися в контексті її віку, оточення та досвіду.
▪️У роботі з дитиною не можна допустити вторинної травматизації – оцінювання, засудження, навішування ярликів неприпустимі.
Психосексуальний розвиток дитини — це маркер її безпеки, довіри до світу та здатності жити повноцінно. Сексуальне насильство руйнує ці опори. Завдання дорослих — бути тими, хто допоможе відновити цю довіру та підтримати дитину на шляху до зцілення.
🔗 Більше інформації у матеріалі організації члена Української мережі за права дитини - Всеукраїнський громадський Центр "Волонтер".
Посилання у першому коментарі.
