Допомога має бути підтримкою, а не «рятувальною операцією».
Як бажання «врятувати» може посилити залежність постраждалої?
Сьогоднішня публікація це реагування на деякі запити, які виникли останнім часом. І повʼязані вони з певними реакціями з боку постраждалих на дії фахівців. Як допомогти постраждалій і при цьому не перетворитись на людину що дуже схожа на кривдника.
Пропоную розглянути це на прикладах і моделях протилежної поведінки. Зазвичай коли є така ілюстрація то впізнати себе стає простіше.
✅ І так ситуація перша.
Фахівець вирішує все замість постраждалої. Соціальна працівниця працює з жінкою, яка потерпає від домашнього насильства. Вона відразу викликає поліцію, організовує переїзд до притулку, шукає роботу для жінки, навіть без її згоди.
Що відбувається з постраждалою в цей момент?
Жінка відчуває, що не контролює своє життя, їй страшно опинитися у нових умовах без власного рішення. У результаті вона повертається до кривдника, бо там їй «зрозуміліше».
❓Питання - як зробити по-іншому? Запитати постраждалу, що для неї зараз найбільш прийнятний крок, підтримати її рішення, надати інформацію про варіанти, але не вирішувати за неї.
Продовжуємо? А як ми гарно з вами можемо співчувати постраждалій…
✅ Ситуація друга.
Надмірне співчуття, що закріплює безпорадність. Психолог або ФСР каже постраждалій: «Бідолашна! Як ви це витримали? Це жахливо, я не знаю, як ви ще справляєтесь…» Постраждала в цей час почувається ще слабшою, ніби вона дійсно не може сама впоратися. Вона починає більше залежати від фахівця(-ині), шукаючи у ньому підтримку замість того, щоб знайти її в собі.
❗️Діємо інакше, використовуючи підтримуючі формулювання: «Ви вже зробили важливий крок, звернувшись за допомогою. Я вірю, що ви зможете рухатися далі».
Як вам? Хтось вже пізнав себе? І це ще не кінець…
✅Наступна ситуація. Хто ж з нас не хотів щоб постраждала швидко і рішуче все змінила? І тоді… Дотискання до рішучих дій. Юрист каже: «Вам треба негайно подати заяву! Це єдиний спосіб убезпечити себе! Я вас запишу до суду на наступний тиждень». І? Привіт фахівець-кривдник. Постраждала боїться, відчуває тиск і може відмовитися від будь-яких юридичних дій, бо ще не готова.
❗️Може натомість краще вислухати дати інформацію про всі варіанти: «Подання заяви може допомогти вам отримати захисний припис. Але це ваш вибір, і ви можете ухвалити рішення тоді, коли будете готові».
✅ І вишенька на торті на сьогодні - Включення у всі аспекти життя постраждалої. Бо як же без цього. Бо звіти, бо показники або просто надмірне бажання допомогти і все проконтролювати. Фахівець допомагає постраждалій настільки активно, що дзвонить їй щодня, контролює її кроки, шукає для неї житло, роботу, школу для дітей, запрошує до своїх знайомих. І чому б не всиновитися? Постраждала починає покладатися на фахівця так само, як раніше покладалася на кривдника. Вона боїться приймати рішення самостійно.
❗️А як правильно було б діяти? Супроводжувати, а не вести за руку. Дати контакти організацій, допомогти розглянути варіанти, але залишити остаточний вибір за нею. І втручатися тоді коли дійсно вимагає ситуація.
Можливо, що сьогоднішня публікація викличе дуже різний спектр емоцій і думок. І вони можуть бути дуже неоднозначними. Тому наостанок нагадуємо - допомога має бути підтримкою, а не «рятувальною операцією».
Фахівець — це не герой, який «витягує» постраждалу, а партнер, який допомагає їй побачити ресурси в собі. ❤️🩹
